терти
НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок.: натира́ти, те́рти, наму́лювати, стира́ти, намина́ти, шмугля́ти, намозо́лювати, мозо́лити. Не раз траплялося так, що Григір вичитував хуторянам.. за всякі дрібниці: ..за те, що коняка не так запряжена і вже, напевно, їй натерло холку хомутом і т. д. і т. п. (Григорій Тютюнник); Павлусь намулив собі ногу і трохи шкутильгав (О. Донченко); Навіть не помітив (Петько), як намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру (М. Трублаїні); Сідло нам'яло коневі спину. — Пор. 1. ти́снути.
РОЗТИРА́ТИ (натискуючи на що-небудь, подрібнювати його на найдрібніші часточки, перетворювати на суцільну масу), ТЕ́РТИ, ПРОТИРА́ТИ, РОЗМИНА́ТИ. — Док.: розте́рти, проте́рти, розім'я́ти. Люблю зав'южену навіки (зиму), Як ввійде гостем до двора, Зерна пшеничного засіки Жорно столітнє розтира (А. Малишко); (Ярчук:) Я тут, розумієш, зайнятий. Гірчицю примусили терти (І. Микитенко); До ночі працював Омелько в жданівській гончарні, перестужував глину, розминав, ліпив (О. Ільченко).
ТІПА́ТИ (очищати волокно конопель льону тощо від костриці), ТЕ́РТИ, ОБТІ́ПУВАТИ, БИ́ТИ, М'Я́ТИ (виминаючи кострицю). — Док.: потіпа́ти, поте́рти, обтіпа́ти, обім'я́ти. Молодиці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі (І. Нечуй-Левицький); Мамко моя солодкая, біду я вчинила: Усі жінки труть коноплі, я ще не мочила (коломийка); Отара суне помалу, викрикує: то "бе-е", то "ме-е"! — кахикає, як зимою старі баби на печах, коли почнуть прядиво м'яти... (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови