тикнути
СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку). — Док.: засу́нути, запха́ти, ти́кнути, ткну́ти, піткну́ти, ти́цьнути. Він уже совав до простягнених рук шматочки хліба та цибулі (Ю. Збанацький); Засуваю голову під подушку і сплю (М. Коцюбинський); — Певно, ти, Грунько, прибираючи в кабінеті, зняла її (книжку) з столу й ткнула куди між другі (Панас Мирний); В'ється (Хоцінський) коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови