тлумитися

I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей — розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИ підсил., ДИТИ́НИТИСЯ розм., ДИТИНІ́ТИ розм., КАЗИ́ТИСЯ підсил. розм., ДУРІТИ підсил. розм., ШАЛІ́ТИ підсил. рідше, ГАРЮВА́ТИ підсил. діал., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ (ЗБИТКУВА́ТИСЯ) діал., ГАЙДАБУ́РИТИ діал. Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); — Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися (хлопці) разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); — Надвір шаліти! — гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають (хлопчики) до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); — Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, — підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). — Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з'юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони (селяни) тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). — Пор. 1. збира́тися.

Значення в інших словниках

1. тлумитися — Тлуми́тися: — поневірятися, томитися [20] — товпитися, придушувати [I]  Словник з творів Івана Франка
2. тлумитися — тлуми́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. тлумитися — ТЛУМИ́ТИСЯ, ться, недок., діал. 1. Товпитися, скупчуватися, юрбитися. На розі головної форштадської вулиці і провулка, що спускався до пристані, в святкові дні завжди тлумився портовий люд (С. Добровольський). 2. Пустувати. Хлопчаки тлумляться на березі моря.  Словник української мови у 20 томах
4. тлумитися — тлу́митися вовтузитися; битися (м, ср, ст): Я не заберу жінки Дуська? Я? Жінки мого кумпля, що має мати мікруса, малу дитинку від мого колеґи? На холеру ми ціле життя разом тлумились на Вірменській вулиці у Львові? Будьте зіхер!...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. тлумитися — -ться, недок., діал. 1》 Товпитися, скупчуватися, юрбитися. 2》 Пустувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тлумитися — ТЛУМИ́ТИСЯ, ться, недок., діал. 1. Товпитися, скупчуватися, юрбитися. На розі головної форштадської вулиці і провулка, що спускався до пристані, в святкові дні завжди тлумився портовий люд (Добр., Ол. солдатики, 1961, 154). 2. Пустувати. Хлопчаки тлумляться на березі моря.  Словник української мови в 11 томах