тупотання

ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. тупотання — тупота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тупотання — ТУПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупота́ти і звуки, утворювані цією дією. Чулося одне глухе тупотання .. серед широкого майдану (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. тупотання — -я, с. Дія за знач. тупотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупотання — ТУПОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. тупота́ти і звуки, утворювані цією дією. Чулося одне глухе тупотання.. серед широкого майдану (Мирний, IV, 1955, 60).  Словник української мови в 11 томах
5. тупотання — Тупота́ння, -ня с. Топотъ.  Словник української мови Грінченка