туркіс

I. ТУ́РКІТ (ТУ́РКУТ) (голуб), ТУ́РМАН. На тополю присів туркут і твердив собі: "Тур-тур" (С. Чорнобривець); На даху попівського голубника на весняному сонці породисті турмани й дутиші (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. туркіс — ту́ркіс 1 іменник чоловічого роду, істота голуб  Орфографічний словник української мови