Орфографічний словник української мови

туркіс

ту́ркіс 1

іменник чоловічого роду, істота

голуб

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. туркіс — I. ТУ́РКІТ (ТУ́РКУТ) (голуб), ТУ́РМАН. На тополю присів туркут і твердив собі: "Тур-тур" (С. Чорнобривець); На даху попівського голубника на весняному сонці породисті турмани й дутиші (О. Донченко).  Словник синонімів української мови