уволю

ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний); В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся (С. Васильченко); — Напоїть сьогодні верблюдів донесхочу (З. Тулуб); І ну щипать лиця. Нащипала (Мася) донехочу і сіла (А. Свидницький); — Ну і що ж, — запитав Стефко, насміявшися досита, — розсудила Войцехова вашу суперечку? (І. Франко); Коні їдять овес уприпуст (Словник Б. Грінченка); Темна чорнявка.. пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. уволю — уво́лю прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. уволю — див. ДОСХОЧУ.  Словник синонімів Караванського
3. уволю — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. уволю — Досхочу, донесхочу, донехочу, вдосталь, подостатком, див. достаточно, вдосталь  Словник чужослів Павло Штепа
5. уволю — УВО́ЛЮ див. вво́лю.  Словник української мови у 20 томах
6. уволю — див. вволю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. уволю — Уво́лю, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. уволю — Уволю нар. Вволю, вдоволь, достаточно. Дав їм хліба вволю. К. Псал. 7. Дай, Боже, щастя, долю, хліба вволю. Ном. № 11575.  Словник української мови Грінченка