узаконювати

УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док.: установи́ти (встанови́ти), утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); — Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). — Пор. 1. запрова́джувати.

Значення в інших словниках

1. узаконювати — узако́нювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. узаконювати — Робити законом <�традицією>, р. леґітимізувати; (свято) запроваджувати, узвичаювати; п! ЗАКОРІНЮВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. узаконювати — УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., що. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом.  Словник української мови у 20 томах
4. узаконювати — -юю, -юєш і рідко узаконяти, -яю, -яєш, недок., узаконити, -ню, -ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. || перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. узаконювати — УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом.  Словник української мови в 11 томах