узаконювати —
Робити законом <�традицією>, р. леґітимізувати; (свято) запроваджувати, узвичаювати; п! ЗАКОРІНЮВАТИ.
Словник синонімів Караванського
узаконювати —
УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., що. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом.
Словник української мови у 20 томах
узаконювати —
-юю, -юєш і рідко узаконяти, -яю, -яєш, недок., узаконити, -ню, -ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. || перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узаконювати —
УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док.
Словник синонімів української мови
узаконювати —
УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом.
Словник української мови в 11 томах