1. Орфографічний словник української мови

узаконювати

узако́нювати

дієслово недоконаного виду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узаконювати — Робити законом <�традицією>, р. леґітимізувати; (свято) запроваджувати, узвичаювати; п! ЗАКОРІНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. узаконювати — УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., що. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. Словник української мови у 20 томах
  3. узаконювати — -юю, -юєш і рідко узаконяти, -яю, -яєш, недок., узаконити, -ню, -ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. || перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. узаконювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  5. узаконювати — УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. Словник української мови в 11 томах