узаконювати
УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., що.
Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом.
Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук);
Після довгих торгів, переговорів і тиску, 14 січня 1994 р. президенти США, Росії й України підписали тристоронню декларацію, яка узаконила без'ядерний статус України взамін за гарантії її територіальної цілісності та виплати компенсацій (з наук. літ.);
Автори закону завбачливо поклопоталися узаконити порядок розв'язання конфліктів інтересів на користь платників (з газ.);
// перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим-небудь.
Таких експериментів [мовного штукарства] не міг узаконити реалістичний художній смак (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- узаконювати — узако́нювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- узаконювати — Робити законом <�традицією>, р. леґітимізувати; (свято) запроваджувати, узвичаювати; п! ЗАКОРІНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
- узаконювати — -юю, -юєш і рідко узаконяти, -яю, -яєш, недок., узаконити, -ню, -ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. || перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узаконювати — УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
- узаконювати — УЗАКО́НЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЗАКО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. Словник української мови в 11 томах