узбочина
УЗБІ́ЧЧЯ (бокова частина дороги; місце вздовж дороги), УЗБО́ЧИНА, КРАЙ із сл. дорога, шлях, ОБО́ЧИНА розм. Транспорти з'їжджали з шосе на узбіччя і маскувалися в соснах (О. Гончар); Пролунали перші постріли, коні шарахнулись на узбочину (П. Кочура); Сани йшли у затоки,.. а він одставляв ногу і упирався в тверді краї дороги (М. Коцюбинський); Скрізь в кюветах і на обочинах дороги валялися перекинуті й попалені машини (Ю. Бедзик).
Словник синонімів української мови