уклад

ДО́ГОВІ́Р (взаємне зобов'язання, письмове або усне, про права та обов'язки між певними сторонами), УГО́ДА, УКЛА́Д заст., РЯД заст.; КОНТРА́КТ (письмовий); ПАКТ, ТРАКТА́Т заст. (міжнародне зобов'язання, звичайно великого політичного значення); КОНВЕ́НЦІЯ (міжнародне зобов'язання з якогось часткового питання). Артілі підписали між собою договір (Остап Вишня); Прем'єр попросив у парламентарів повноважень для підписання угоди (з газети); Юноні розказала (Ірися), Енея як Латинь приймала, який між ними єсть уклад (І. Котляревський); Княгиня Ольга встала з крісла.. Та хіба ж можна рвати ряд з хазарами, укладений ще Ігорем (С. Скляренко); Дзвонковська подала Франкові теку з контрактом. — Прошу вас.. Я вже підписала!.. (П. Колесник); Пакт про ненапад; — Коли ти, світліший хан, сам або кого з військом своїм пошлеш походом на царство Московське, то таким способом порушиш свій трактат з гетьманом та військом запорозьким (Н. Рибак); Є, виявляється, міжнародна інспекція по нагляду за дотриманням якоїсь там рибальської конвенції (О. Гончар). — Пор. домо́вленість.

ЛАД (перев. з означенням — форма, тип господарства певної суспільно-економічної формації), УКЛА́Д, У́СТРІЙ, ПОРЯ́ДОК перев. у мн.; РЕЖИ́М (перев. з негативною оцінкою). Тут пишеться тільки про ті закони, що належать до державного ладу, або, як кажуть вчені люди, до політичного устрою (Леся Українка); Суспільно-економічний уклад; Демократичні порядки; Окупаційний режим; Тоталітарний режим.

Значення в інших словниках

1. уклад — у́клад: — угода [46-1;46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. уклад — укла́д іменник чоловічого роду у житті, родині, господарстві  Орфографічний словник української мови
3. уклад — див. УСТРІЙ, (суспільний) формація; (життя) спосіб, триб; ЗСТ. УГОДА.  Словник синонімів Караванського
4. уклад — УКЛА́Д, у, ч. 1. Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.). Молоді Радюкові товариші з надзвичайною сміливістю перетрушували ввесь уклад життя (І.  Словник української мови у 20 томах
5. уклад — Данина  Словник застарілих та маловживаних слів
6. уклад — -у, ч. 1》 Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.). 2》 Тип, форма господарства певної суспільно-економічної формації. 3》 заст. Умова, угода, договір. 4》 діал. Зовнішній вигляд; зовнішність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. уклад — УКЛА́Д, у, ч. 1. Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.). Молоді Радюкові товариші з надзвичайною сміливістю перетрушували ввесь уклад життя (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. уклад — Уклад, -ду м. 1) Уговоръ, договоръ сдѣлать. Між ними єсть уклад: Єней за тестя мав Латина, а сей Єнея як за сина. Котл. Ен. IV. 33. 2) Раскладка, распредѣленіе денежнаго сбора. Уклад зробили. Н. Вол. у. 3) Затрата. На сю хвабрику пішов великий уклад.  Словник української мови Грінченка