уклад

укла́д

-у, ч.

1》 Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.).

2》 Тип, форма господарства певної суспільно-економічної формації.

3》 заст. Умова, угода, договір.

4》 діал. Зовнішній вигляд; зовнішність.

Значення в інших словниках

1. уклад — у́клад: — угода [46-1;46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. уклад — укла́д іменник чоловічого роду у житті, родині, господарстві  Орфографічний словник української мови
3. уклад — див. УСТРІЙ, (суспільний) формація; (життя) спосіб, триб; ЗСТ. УГОДА.  Словник синонімів Караванського
4. уклад — УКЛА́Д, у, ч. 1. Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.). Молоді Радюкові товариші з надзвичайною сміливістю перетрушували ввесь уклад життя (І.  Словник української мови у 20 томах
5. уклад — Данина  Словник застарілих та маловживаних слів
6. уклад — ДО́ГОВІ́Р (взаємне зобов'язання, письмове або усне, про права та обов'язки між певними сторонами), УГО́ДА, УКЛА́Д заст., РЯД заст.; КОНТРА́КТ (письмовий); ПАКТ, ТРАКТА́Т заст.  Словник синонімів української мови
7. уклад — УКЛА́Д, у, ч. 1. Порядок, який був установлений або склався (у житті, побуті, родині, установі і т. ін.). Молоді Радюкові товариші з надзвичайною сміливістю перетрушували ввесь уклад життя (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. уклад — Уклад, -ду м. 1) Уговоръ, договоръ сдѣлать. Між ними єсть уклад: Єней за тестя мав Латина, а сей Єнея як за сина. Котл. Ен. IV. 33. 2) Раскладка, распредѣленіе денежнаго сбора. Уклад зробили. Н. Вол. у. 3) Затрата. На сю хвабрику пішов великий уклад.  Словник української мови Грінченка