умова

ДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВА, ЗМО́ВА рідше, УГО́ДА (ВГО́ДА), ЗЛА́ГОДА, УСТАНО́ВА розм., НАМО́ВА розм., ЗМО́ВКА розм. рідше, ВИМО́ВА діал. По всіх питаннях було досягнуто домовленості (А. Головко); (Кость:) Зробім таку умову: через сім років з'їхаться нам усім до свого села (С. Васильченко); — Хоче садівник з тобою змову мати, то як собі хоче! (І. Франко); — Що за кара Господня. Не ходи, не грюкай, не дихай, не співай, не випивай! Не було такої угоди (О. Довженко); Марії він ні в чому не перечив, по добрій вгоді вони розділилися господарством (С. Чорнобривець); — Маєте з війтом добру злагоду чинити (Г. Хоткевич); — У нас така установа: все, що добув, на рівні часті паювати (Панас Мирний); Без слів, без намови, очі їх стрілись.. і уста простяглися до уст (М. Коцюбинський); У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти (Словник Б. Грінченка); П'є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип'є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Краньцовський випив, на це не було вимови (Лесь Мартович). — Пор. до́гові́р, домо́витися.

ОБСТА́ВИНИ мн. (сукупність фактів, за яких що-небудь відбувається), ОБСТАНО́ВКА тільки одн., УМОВИ мн., які, чого, АТМОСФЕ́РА тільки одн., ВИ́ПАДКИ перев. мн., ОБСТАНО́ВА рідше, ОБСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА перев. мн., діал. Дивізія, в якій служив Тимко з Марком, була сформована з сибіряків та уральців, людей поважних, мовчакуватих і надзвичайно стійких у бойових обставинах (Григорій Тютюнник); Син убогого шляхтича,.. Адам (Міцкевич) зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною (М. Рильський); Вони (люди) такі, якими зробили їх історичні і соціальні умови життя (М. Коцюбинський); В школі відчувалася та атмосфера хвилюючої урочистості, в якій розпочався перший день екзаменів (О. Донченко); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович); Черниш терпляче вів пристрілювання. Як завжди в таких випадках бив лише один міномет (О. Гончар); Одна Марта Кирилівна сиділа смутна. Її смутний вид мав великий контраст з веселою компанією, з веселою обставою (І. Нечуй-Левицький); Дядько у іншій постанові зріс, коло землі копався, а ми панувати звикли (Панас Мирний). — Пор. I. 1. стано́вище.

Значення в інших словниках

1. умова — умо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. умова — (між ким) угода, договір; (чиясь) вимога, пропозиція; (попередня) передумова; (задачі) вихідні дані; З. умовляння напучення; мн. УМОВИ, (миру) засади, (життя) обставини, умовини; (залучення до певної сфери) ценз.  Словник синонімів Караванського
3. умова — див. угода  Словник синонімів Вусика
4. умова — [умова] -вие, д. і м. -в'і  Орфоепічний словник української мови
5. умова — УМО́ВА, и, ж. 1. Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. – Годі глузувать з чортами. Слова – не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова? (П.  Словник української мови у 20 томах
6. умова — -и, ж. 1》 Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. 2》 Вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору. 3》 перев. мн.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. умова — В методології фактор, який визначає (у. необхідна) чи робить можливим (у. достатня) виникнення певного стану речей (випадки, явища, стосунки, характеристики і т.п.), а також фактор, який збільшує його ймовірність (у. сприяюча).  Універсальний словник-енциклопедія
8. умова — Умо́ва, -ви, -ві; умо́ви, умо́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. умова — УМО́ВА, и, ж. 1. Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. — Годі глузувать з чортами. Слова — не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова? (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах