умощувати

УЛАШТУВА́ТИ (ВЛАШТУВА́ТИ) (помістити когось де-небудь на якомусь місці перев. зручно, вигідно), УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ) розм., ПРИМОСТИ́ТИ розм., ПРИМІСТИ́ТИ розм. — Недок.: улашто́вувати (влашто́вувати), умо́щувати (вмо́щувати), примо́щувати, приміща́ти (примі́щувати). Командуючого.. влаштували так, що він міг напівсидіти, і йому було видно, що робиться навколо (Григорій Тютюнник); Дмитро умостив біля себе хлопчика і під його співуче жеботіння заснув чутким партизанським сном (М. Стельмах); — Примости мене коло озерця, аби я міг воду дістати, а сама йди, розглянь, — згоджувався Остап (М. Коцюбинський); — На возі Аниця за погонича сіла спереду, а Йвана примістила ззаду (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. умощувати — умо́щувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. умощувати — УМО́ЩУВАТИ (ВМО́ЩУВАТИ), ую, уєш і діал. УМОЩА́ТИ (ВМОЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ), ощу́, о́стиш, док., кого, що, розм. Розташовувати кого-небудь або розміщати, укладати що-небудь десь, намагаючись улаштувати найзручніше, найвигідніше.  Словник української мови у 20 томах
3. умощувати — (вмощувати), -ую, -уєш і діал. умощати (вмощати), -аю, -аєш, недок., умостити (вмостити), -ощу, -остиш, док., перех., розм. Розташовувати кого-небудь або розміщати, укладати що-небудь десь, намагаючись улаштувати найзручніше, найвигідніше (перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. умощувати — УМО́ЩУВАТИ (ВМО́ЩУВАТИ), ую, уєш і діал. УМОЩА́ТИ (ВМОЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ), ощу́, о́стиш, док., перех., розм.  Словник української мови в 11 томах
5. умощувати — Умощувати, -щую, -єш сов. в. умостити, -щу, -стиш, гл. Укладывать, уложить, помѣщать, помѣстить. Ніхто було не зуміє так перевернуть (хворого), так голову вмостить, вкрить до ладу. Сим. 201.  Словник української мови Грінченка