умощувати
УМО́ЩУВАТИ (ВМО́ЩУВАТИ), ую, уєш і діал. УМОЩА́ТИ (ВМОЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ), ощу́, о́стиш, док., кого, що, розм.
Розташовувати кого-небудь або розміщати, укладати що-небудь десь, намагаючись улаштувати найзручніше, найвигідніше.
Христина вносить подушку, тихо вмощує Кармелюкові в голови (С. Васильченко);
В залі заплескали в долоні й виразно загуркали лавами, умощуючи їх для глядачів (Г. Епік);
Він [кучер] вмощує малих в задку [воза], а сам поки що йде, тримаючи віжки (М. Олійник);
Мій прихід страшенно потішив “Великого диктатора”, він покинув галушки й заходився мене роздягати й умощувати (Б. Антоненко-Давидович);
Довго вмощав Іван під лавкою свого кошика, щоб часом не перекинувся (С. Чорнобривець);
Степан умостив весла в уключини, відштовхнувся, і човен птицею полетів униз по річці (В. Гжицький);
Ольга вмостила Лелюка під снопами, пожувала чорного хліба, зав'язала його в ганчірку і дала дитині (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)