умощувати
УМО́ЩУВАТИ (ВМО́ЩУВАТИ), ую, уєш і діал. УМОЩА́ТИ (ВМОЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ), ощу́, о́стиш, док., кого, що, розм.
Розташовувати кого-небудь або розміщати, укладати що-небудь десь, намагаючись улаштувати найзручніше, найвигідніше.
Христина вносить подушку, тихо вмощує Кармелюкові в голови (С. Васильченко);
В залі заплескали в долоні й виразно загуркали лавами, умощуючи їх для глядачів (Г. Епік);
Він [кучер] вмощує малих в задку [воза], а сам поки що йде, тримаючи віжки (М. Олійник);
Мій прихід страшенно потішив “Великого диктатора”, він покинув галушки й заходився мене роздягати й умощувати (Б. Антоненко-Давидович);
Довго вмощав Іван під лавкою свого кошика, щоб часом не перекинувся (С. Чорнобривець);
Степан умостив весла в уключини, відштовхнувся, і човен птицею полетів униз по річці (В. Гжицький);
Ольга вмостила Лелюка під снопами, пожувала чорного хліба, зав'язала його в ганчірку і дала дитині (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- умощувати — умо́щувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- умощувати — (вмощувати), -ую, -уєш і діал. умощати (вмощати), -аю, -аєш, недок., умостити (вмостити), -ощу, -остиш, док., перех., розм. Розташовувати кого-небудь або розміщати, укладати що-небудь десь, намагаючись улаштувати найзручніше, найвигідніше (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умощувати — УЛАШТУВА́ТИ (ВЛАШТУВА́ТИ) (помістити когось де-небудь на якомусь місці перев. зручно, вигідно), УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ) розм., ПРИМОСТИ́ТИ розм., ПРИМІСТИ́ТИ розм. — Недок. Словник синонімів української мови
- умощувати — УМО́ЩУВАТИ (ВМО́ЩУВАТИ), ую, уєш і діал. УМОЩА́ТИ (ВМОЩА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМОСТИ́ТИ (ВМОСТИ́ТИ), ощу́, о́стиш, док., перех., розм. Словник української мови в 11 томах
- умощувати — Умощувати, -щую, -єш сов. в. умостити, -щу, -стиш, гл. Укладывать, уложить, помѣщать, помѣстить. Ніхто було не зуміє так перевернуть (хворого), так голову вмостить, вкрить до ладу. Сим. 201. Словник української мови Грінченка