уплітка

СТРІ́ЧКА (спеціально виготовлена вузька смужка якої-небудь тканини, що вживається як прикраса), СТЬО́ЖКА, СТЯ́ЖКА, ТА́СЬМА, СКИНДЯ́ЧКА розм., ЛЕ́НТА розм. рідше, БИ́НДА діал.; КІСНИ́К, УПЛІ́ТКА заст. (стрічка для вплітання в коси). Маруся виходить у квітках, стрічках, з вишиваними рушниками у руках (І. Нечуй-Левицький); Червона стьожка палає в її косах, як рубін (І. Багмут); У дівчат біліють банти, ще й по ленті у косі (П. Тичина); Ой поїхав мій миленький за Тернопіль далі, Купить мені синю бинду, червоні коралі (коломийка); Сама (мати) чесала їй голову і вплітала в коси нові кісники (М. Коцюбинський); — То би ті (тобі) в уплітках було файно (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. уплітка — уплі́тка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. уплітка — УПЛІ́ТКА, и, ж., заст. Стрічка для кіс. [Дружки:] Ой, брат сестрицю розпліта. Де ж тії уплітки подіва? (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. уплітка — -и, ж., діал. Стрічка для кіс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уплітка — Уплі́тка, -ки; -тки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. уплітка — УПЛІ́ТКА, и, ж., заст. Стрічка для кіс. [Дружки:] Ой, брат сестрицю розпліта. Де ж тії уплітки подіва? (Н.-Лев., II, 1956, 431).  Словник української мови в 11 томах