упряжка

У́ПРЯЖ (сукупність предметів для запрягання коней та інших тварин), ЗБРУ́Я, ШО́РИ мн., УПРЯ́ЖКА, ЗАПРЯ́ЖКА, ЗА́ПРЯГ, ПІДПРЯ́ЖКА, ПРИСТЯ́ЖКА діал. (для підпряжного коня). Дві пари найкращих жеребців запрягли, нова упряж з бубонцями (В. Кучер); Іноді новобранці виразно відчували запах дьогтю і кінського поту — то пахла кінська ремінна збруя, що лежала жужмом біля гарби (Григорій Тютюнник); Запрягайте коні в шори, коні воронії (пісня); Старий.. поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Д. Бедзик); Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (О. Гончар); Не знав (кінь) запрягу і з неприхованою зневагою дивився на тих жалюгідних коняг, що тягли по розмоклій дорозі купецькі повози (П. Загребельний).

УПРЯ́ЖКА (кілька коней, оленів, собак і т. ін., запряжених разом), ЗАПРЯ́ЖКА. Біля школи.. стояли упряжки: кінські, оленячі, собачі (В. Гжицький); Вітер мчав, наче чукча на нартах із запряжкою в десять тисяч собак (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. упряжка — упря́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. упряжка — [упр’ажка] -жкие, д. і м. -р'аз'ц'і, р. мн. -жок  Орфоепічний словник української мови
3. упряжка — Запряг, упруг  Словник чужослів Павло Штепа
4. упряжка — УПРЯ́ЖКА, и, ж. 1. Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника.  Словник української мови у 20 томах
5. упряжка — -и, ж. 1》 Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. 2》 Перебування в упряжі, в запряженому стані. || перен. Про спільне перебування де-небудь, спільні зусилля, дії кого-небудь. 3》 Те саме, що упряж 1). 4》 заст., гірн. Робоча зміна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. упряжка — в одні́й упря́жці з ким. Спільно, заодно з ким-небудь (виступати, працювати, діяти і т. ін.). Бачити свого колегу, народного вчителя, в парі з Миною Омельковичем, в одній з ним упряжці,— ні, цього я, вбийте, не збагну… (О.  Фразеологічний словник української мови
7. упряжка — УПРЯ́ЖКА, и, ж. 1. Кілька коней (волів, оленів, собак і т. ін.), запряжених разом. Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника.  Словник української мови в 11 томах