урукопашну

ВРУКОПА́Ш (УРУКОПА́Ш), РУКОПА́Ш, ВРУКОПА́ШНУ (УРУКОПА́ШНУ) розм. Ніхто не міг би ручитися, що погоня не вдарить урукопаш (Ю. Смолич); Партизани підбиралися з боків, вскакували у вагони і йшли врукопашну (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. урукопашну — урукопа́шну прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. урукопашну — УРУКОПА́ШНУ див. врукопа́шну.  Словник української мови у 20 томах