уселяти

ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ) (поміщати на проживання в квартиру, будинок), ВЛАШТО́ВУВАТИ (УЛАШТО́ВУВАТИ), РОЗКВАРТИРО́ВУВАТИ, ПОСЕЛЯ́ТИ. — Док.: всели́ти (усели́ти), влаштува́ти (улаштува́ти), розквартирува́ти, посели́ти. — Бачив, який будинок на Мирській вулиці відчубучили? Скоро вселятимуть (А. Хижняк); — Ми й так.. усюди розквартировуємо. Де ліпше хата — повно постояльців (В. Логвиненко); Карпо зайшов у світличку, де поселили гостя (М. Чабанівський).

НАВІ́ЮВАТИ кому що (цілеспрямовано примушувати кого-небудь за допомогою гіпнозу, переконування і т. ін. засвоїти якісь думки, почуття, погляди тощо), ВСЕЛЯ́ТИ (УСЕЛЯ́ТИ) в кого що; ГІПНОТИЗУВА́ТИ кого (приводити в стан гіпнозу за допомогою навіювання). — Док.: наві́яти, всели́ти (усели́ти), загіпнотизува́ти. Навіювати хворому впевненість у видужанні; Навіювати розслаблення; Меккинець пильно дивився на нього, ніби намагався щось сказати або загіпнотизувати чужинця (О. Досвітній). — Пор. 2. настро́ювати.

Значення в інших словниках

1. уселяти — уселя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уселяти — <�ВСЕЛЯТИ > селити, поселяти, вселювати; (думку) навівати, навіювані, уроювати, надихати, накликати; (страх) сіяти, прищеплювати, збуджувати.  Словник синонімів Караванського
3. уселяти — УСЕЛЯ́ТИ див. вселя́ти.  Словник української мови у 20 томах