усталитися
ВЕСТИ́СЯ безос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), ВОДИ́ТИСЯ, ПОВО́ДИТИСЯ, УЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ЗАВЕ́ДЕНО безос.-присудк. сл. — Док.: повести́ся, узвича́їтися. Так велось у старосвітщину, що рада була старша од гетьмана (П. Куліш); Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у Латин (І. Котляревський); Викосити леваду — то було синове діло, так уже повелося (С. Голованівський); — Це добре у вас заведено, що цілою громадою ви своїм молодятам допомагаєте на ноги стати (Панас Мирний). — Пор. уста́литися.
УСТА́ЛИТИСЯ (закріпитися в певній формі), УЗВИЧА́ЇТИСЯ, ВСТАНОВИ́ТИСЯ (УСТАНОВИ́ТИСЯ), УКОРЕНИ́ТИСЯ (ВКОРЕНИ́ТИСЯ), ПРИЖИ́ТИСЯ, ПОВЕСТИ́СЯ розм. безос.; ЗАКОРЕНІ́ТИ (про щось негативне — міцно закріпитися). — Недок.: уста́люватися, узвича́юватися, встано́влюватися (устано́влюватися), встановля́тися (установля́тися), укорі́нюватися (вкорі́нюватися), укоріня́тися (вкоріня́тися), прижива́тися. Цілком усталилися на той час (XVI-XVII ст.) і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, вороний; вода — тиха; річка — бистра (з журналу); Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки! (Леся Українка); Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки (І. Волошин). — Пор. 1. вести́ся.
Словник синонімів української мови