утискувач

ГНОБИ́ТЕЛЬ (той, хто не дає вільно жити, розвиватися, завдає матеріальних і моральних утисків кому-небудь), ПРИГНО́БЛЮВАЧ, УТИ́СКУВАЧ, ГОНИ́ТЕЛЬ, УТИ́СНИК, ДУШИ́ТЕЛЬ, ДУШМА́Н заст. Для того, щоб пасти свою худобу, казахська біднота мусила була орендувати землю в своїх гнобителів (О. Донченко); Повстання проти утискувачів; Прилюдно він назвав мене колись утисником і ще зганьбив словами (Б. Грінченко); Безбожний царю! Творче зла! Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі! (Т. Шевченко); Розпалився до краю, розгнівався староста, з лайкою на Харитоненка напустився — душитель клятий, павук, гнобитель (К. Гордієнко); — Щось затівають пани-ляхи, — сказав один козак. — Хитрують, душмани, — погодився й другий (П. Панч). — Пор. експлуата́тор.

Значення в інших словниках

1. утискувач — ути́скувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утискувач — УТИ́СКУВАЧ, а, ч. Той, хто утискує (див. ути́скувати¹) кого-небудь. Повстання проти утискувачів.  Словник української мови у 20 томах
3. утискувач — -а, ч. Той, хто утискує (див. утискувати I) кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утискувач — УТИ́СКУВАЧ, а, ч. Той, хто утискує ( див. ути́скувати¹) кого-небудь. Робітники повстали проти утискувачів і здобули перемогу (Ленін, 2, 1969, 58).  Словник української мови в 11 томах