уторовувати

ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ (ПРОРІ́ЗУВАТИ) (відкидаючи щось, розчищаючи). — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. проторува́ти, уторува́ти (вторува́ти), уби́ти (вби́ти), проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти (втопта́ти), протопта́ти, ви́топтати, ви́тупати розм. пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, — та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); (Річард:) Ти ж певне довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? (Джонатан:) Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку (титарівна) на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав (ведмідь), аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. уторовувати — уторо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уторовувати — (шлях) укочувати, накочувати, уїздити, р. утирати, П. прокладати  Словник синонімів Караванського
3. уторовувати — див. топтати  Словник синонімів Вусика
4. уторовувати — УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОРУВА́ТИ (ВТОРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. 1. Прокладати, утворювати (шлях, дорогу, стежку і т. ін.), часто ходячи, їздячи.  Словник української мови у 20 томах
5. уторовувати — (второвувати), -ую, -уєш, недок., уторувати (вторувати), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Прокладати, утворювати (шлях, дорогу, стежку і т. ін.), часто ходячи, їздячи. 2》 Часто їздячи, ходячи, робити рівним, гладким (шлях, дорогу, стежку і т. ін.). || перев.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. уторовувати — УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОРУВА́ТИ (ВТОРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. 1. Прокладати, утворювати (шлях, дорогу, стежку і т. ін.), часто ходячи, їздячи. Того дня, коли Павло знайшов троянду в чагарниках, він загубив свій спокій.  Словник української мови в 11 томах