уторовувати
УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОРУВА́ТИ (ВТОРУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.
1. Прокладати, утворювати (шлях, дорогу, стежку і т. ін.), часто ходячи, їздячи.
Думка, що доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив, Павлові не подобалася, бо проти такого претендента він не міг виставити свої права (М. Томчаній);
* Образно. Праця єдина нам шлях уторує, Довгий той шлях і важкий, Що аж до щастя і долі прямує (Б. Грінченко).
2. Часто їздячи, ходячи, робити рівним, гладким (шлях, дорогу, стежку і т. ін.).
Клопочеться [хлібороб] біля сонного ще поля. Щоб його енергію примножити, дбає про добрива. Автомобільними скатами уторовує снігові путівці (з газ.);
[Річард:] Ти ж, певне, довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? [Джонатан:] Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка);
// перев. зі сл. шлях, перен. Робити легким, звичним, створювати сприятливі умови.
Серед видатних митців, які уторовували шлях нашому кіномистецтву, почесне місце належить і видатному кінооператору Данилу Порфировичу Демуцькому (з наук. літ.);
Поет [І. Франко] висловлює непохитну віру в те, що каменярі-революціонери розіб'ють скелю капіталізму і “кров'ю власною і власними кістками” вторують твердий шлях, по якому “прийде нове життя, добро нове у світ” (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)