уточувати

НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ (ВТОЧИ́ТИ) (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). — Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати (вто́чувати). Лейтенант дістав із-під столу одну й другу пляшку, перекинув над склянкою, але націдив лише кілька крапель (П. Панч); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (С. Тудор); "Поліз у погріб я дулівки ще вточити" (Л. Глібов). — Пор. 1. нали́ти, 1. ціди́ти.

Значення в інших словниках

1. уточувати — уто́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уточувати — УТО́ЧУВАТИ див. вто́чувати.  Словник української мови у 20 томах
3. уточувати — див. вточувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уточувати — УТО́ЧУВАТИ див. вто́чувати.  Словник української мови в 11 томах
5. уточувати — Уто́чувати, -чую, -єш сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3. 2) Вонзать, вонзить.  Словник української мови Грінченка