уточувати
Уто́чувати, -чую, -єш
сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3.
2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. І. 57.
Словник української мови Грінченка