учепити

ВІ́ШАТИ (прикріплюючи до чогось, за щось, надавати чому-небудь висячого положення), ПІДВІ́ШУВАТИ, ПРИВІ́ШУВАТИ, ЧІПЛЯ́ТИ розм. — Док.: пові́сити, підві́сити, приві́сити, почепи́ти, учепи́ти (вчепи́ти), пові́шати (все або багато чогось). І приносять (люди) із школи карту, Тихо вішають на стіні (А. Малишко); В пересувних радіостанціях для боротьби з вібрацією передавачі підвішують на гумових джгутах або ставлять на стальні пружини (з журналу); Він бере за ухо кибель, повен лепу, несе його до шахти, привішує до линви і дзвонить, щоб тягли (І. Франко); Настя повішала на стінах два ряди гарних образів (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. учепити — учепи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. учепити — УЧЕПИ́ТИ (ВЧЕПИ́ТИ), еплю́, е́пиш; мн. уче́плять; док., розм. 1. що. Повісити, прикріпивши за що-небудь. – Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока [боку]! Наливайкову, побратимську... (Іван Ле); – Я бідона вчепив за мотузку (В.  Словник української мови у 20 томах
3. учепити — (вчепити), -еплю, -епиш; мн. учеплять; док., перех., розм. 1》 Повісити, прикріпивши за що-небудь. || Прикріпити до чого-небудь шпилькою і т. ін. 2》 Торкнути кого-, що-небудь під час руху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. учепити — Учепи́ти, учеплю́, уче́пиш, -плять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. учепити — УЧЕПИ́ТИ (ВЧЕПИ́ТИ), еплю́, е́пиш; мн. уче́плять; док., перех., розм. 1. Повісити, прикріпивши за що-небудь. — Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока!...  Словник української мови в 11 томах
6. учепити — Учепити, -плю, -пиш гл. 1) Прицѣпить. Вчепили дівчину до сосни плечима. КС. 1883. IV. 906. Обох учепив коням у хвости і пустив у світи. Рудч. Ск. ІІ. 50. 2) Зацѣпить, задѣть. Мино, Мино! не вчепи галушок. Ном. № 12708.  Словник української мови Грінченка