Словник синонімів української мови

фурман

ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст., ВІЗНИ́ЧИЙ заст., ФУ́РМАН заст., ХУ́РМАН заст., ЗБІРЖА́К заст., ЗБІ́РЖА заст., ЗБІРЖА́НИК заст., МАШТАЛІ́Р заст., БАЛАГУ́ЛА заст., ФІ́РМАН діал., ВІЗНИ́КА діал.; ДРОГА́ЛЬ діал. (той, хто перевозить вантажі на дрогах). — Чи повезете мене до села оце зараз? — спитав я візника. — А чом же?.. До вечора вже й на місці будете, — говорив погонич (І. Нечуй-Левицький); Кучери позлазили з козел, дехто підійшов до знайомих (Панас Мирний); Биндюжник з дровами прямує до центру міста (П. Панч); — Тпрр! — спинив несподівано візниця коней (Л. Яновська); Фурман гукнув на коней, тарантас виїхав з брами (Л. Дмитерко); Хурман порався з фаетоном (М. Коцюбинський); Наум зараз шатнувсь, найняв збіржаника (Г. Квітка-Основ'яненко); Туго натягує віжки машталір (М. Олійник); Заплатив балагулі й привіз доктора з міста (П. Козланюк); Правив візника плечастий, усатий (Марко Вовчок).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. фурман — фу́рман іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. фурман — ХУРМАН, див. ВІЗНИК.  Словник синонімів Караванського
  3. фурман — див. візник  Словник синонімів Вусика
  4. фурман — Возій, візник, див. фірман, кучер  Словник чужослів Павло Штепа
  5. фурман — ФУ́РМАН, а, ч., рідко. Те саме, що візни́к 1. Бідні сотворіння [коні] наче почувають, що фурманові шкода їх бити, і здається, немов для подяки йому біжать самі, як можуть, потроху (А.  Словник української мови у 20 томах
  6. фурман — -а, ч., заст. Візник (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фурман — Фу́рман і ху́рман, -на; -мани, -нів ху́рман і звич. фу́рман, -на; -ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. фурман — ФУ́РМАН, а, ч., заст. Візник (у 1 знач.). Бідні сотворіння [коні] наче почувають, що фурманові шкода їх бити, і здається, немов для подяки йому біжать самі, як можуть, потроху (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах