халтурник

БРАКОРО́Б (несумлінний працівник, який допускає в роботі брак); ХАЛТУ́РНИК розм. (той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк); ПАРТА́Ч зневажл. (той, хто робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало). — Гаразд, я згоден, ..але з однією умовою, щоб усі мене слухалися. ..Я не потерплю бракоробів, ледарів (Ю. Мокрієв); Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії якийсь халтурник з обласного центру, з упертістю маніяка просуває своє ерзац-мистецтво в маси... (О. Гончар); Восени.. трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи.. Комбайнер згадав лихим словом цих партачів (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. халтурник — халту́рник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. халтурник — Капарник, партач, дит. майстер-ламайстер; (літун-робітник) шабашник.  Словник синонімів Караванського
3. халтурник — ХАЛТУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк. Працівник, що робить речі за принципом “стук-грюк, аби з рук”, – це халтурник, людина без почуття власної гордості, любові до своєї професії (з публіц. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. халтурник — -а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. халтурник — ХАЛТУ́РНИК, а, ч., розм. Той, хто працює несумлінно, неакуратно, абияк. Працівник, що робить речі за принципом «стук-грюк, аби з рук»,— це халтурник, людина без почуття власної гордості, любові до своєї професії (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах