харцизяцтво

РОЗБІ́Й (напад, вбивство з метою пограбування), РОЗБІ́ЙНИЦТВО, РОЗБИША́ЦТВО, ХАРЦИ́ЗСТВО (ХАРЦИ́ЗТВО) розм., ХАРЦИЗЯ́ЦТВО розм., ЗДОБИ́ЧНИЦТВО розм. За Дніпра скривавлену воду, За наруги ясних наших зір, За розбої, за кривду народу Нам заплатить кровію звір (М. Рильський); — Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (В. Королович); — Навіщо ото ви взяли в Київ сокиру?.. — Та то Лекерія Петрівна хотіла в дорозі пуститься при нагоді на розбишацтво! — сміявся Масюк (І. Нечуй-Левицький); Згадав він, ..як спорив в харцизтві з буйними вітрами (М. Костомаров); — Ну, що ж ти вдієш, Василю? Там же того харцизяцтва... (Г. Хоткевич). — Пор. бандити́зм, 1. грабі́ж.

Значення в інших словниках

1. харцизяцтво — харцизя́цтво іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. харцизяцтво — ХАРЦИЗЯ́ЦТВО, а, с., розм. Збірн. до харци́з. – Ну, що ж ти вдієш, Василю? Там же того харцизяцтва... (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
3. харцизяцтво — -а, с., розм. Збірн. до харциз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. харцизяцтво — ХАРЦИЗЯ́ЦТВО, а, с., розм. Збірн. до харци́з. — Ну, що ж ти вдієш, Василю? Там же того харцизяцтва… (Хотк., І, 1966, 107).  Словник української мови в 11 томах