хвастовитий

ХВАЛЬКУВА́ТИЙ (який любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь; який виражає хвастощі); ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, НЕСКРО́МНИЙ, ЗАДАВА́КУВАТИЙ, ХВАСТОВИ́ТИЙ, ХВАСТЛИ́ВИЙ, ФАНФАРО́НСЬКИЙ розм. — Терпіти не можу хвалькуватих дівчат, — із свого кутка озвався Аркадій (В. Собко); Хвалькуватими словами Гоблик уже в перший день повернув проти себе велику частину села (М. Томчаній); (Павло:) Мене перемогло те, що завжди було для мене найбільш ненависним. Самовпевнена бездушність, себелюбство, хвальковитий цинізм (О. Левада); Я на цей раз пробачив Булгакову ті хвастливі нотки, що звучали в цьому запитанні (І. Кулик); Він, мабуть, трохи задавакуватий і хоче показати свою зверхність над Віктором (П. Автомонов). — Пор. 1. зарозумі́лий.

Значення в інших словниках

1. хвастовитий — хвастови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хвастовитий — див. пихатий; хвалько  Словник синонімів Вусика
3. хвастовитий — ХВАСТОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. хвастовитий — -а, -е. Те саме, що хвалькуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хвастовитий — ХВАСТОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькува́тий. І в інших молодиків були хвилини вагань і сумніву, та фальшивий сором і хвастовита легковажність не давали заговорити (Тулуб, Людолови, II, 1957, 175); *Образно. Наливайко впізнав жовніра з хвастовитою пір’їною на шапці (Ле, Наливайко, 1957, 307).  Словник української мови в 11 томах
6. хвастовитий — Хвастовитий, -а, -е Хвастливый. Ну, та й хвастовитий парубок: і те в його гарне, і се в його гарне, і тільки сам він і гарний. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка