хвоя

ХВО́Я збірн. (голчасте або лускоподібне листя сосни, ялини, модрини і т. ін.), ГЛИ́ЦЯ, ШПИЛЬКИ́, ГОЛКИ́, ЧЕ́ТИНА діал., ЧЕ́ТИННЯ діал., ФО́Я діал.; ГОЛЬНИ́К діал. (опале). Високі сосни п'ялись до неба, стовбури їхні світилися засохлою живицею, і повітря пахло хвоєю (Є. Гуцало); З ялин осипалася глиця (І. Муратов); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (С. Чорнобривець); Ні початку зелені, ні краю... Кримські сосни голками дзвенять (Г. Бойко); Навколо попід стінкою колиби лежала четина, на якій спали робітники (А. Турчинська); На верху накладемо четиння, щоби вітер не провівав та щоби поломінь не вибух (І. Франко); Все сухе. І стовбури дерев, і віками сипана на землю фоя, і низенькі віти (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. хвоя — хво́я 1 іменник жіночого роду голчасте листя хво́я 2 іменник жіночого роду сосна діал.  Орфографічний словник української мови
2. хвоя — З. сосна, СОВ. (листя шпилькових дерев) ЗБ. глиця, шпильки, д. боровиння, боровина, од. зб. хвоїна, голка, г. чатина  Словник синонімів Караванського
3. хвоя — [хвойа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. хвоя — Глиця, гличка, четйна, четйння, шпилька  Словник чужослів Павло Штепа
5. хвоя — ХВО́Я, ї, ж. 1. збірн. Голчасте або лускоподібне листя деяких рослин (сосни, ялини, модрини і т. ін.); шпильки, глиця. Ось подивись: цей край – Сибір. Одягнений у хвою, шумить дрімучий темний бір, що зветься тут тайгою (Н.  Словник української мови у 20 томах
6. хвоя — -ї, ж. 1》 збірн. Голчасте або лускоподібне листя деяких рослин (сосни, ялини, модрини і т. ін.); шпильки, глиця. || Один листочок з такого дерева; голка, шпилька. || Про запах такого листя. 2》 збірн. Гілля хвойного дерева. || Хвойний ліс, зарості. 3》 діал. Сосна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хвоя — ХВО́Я, ї, ж. 1. збірн. Голчасте або лускоподібне листя деяких рослин (сосни, ялини, модрини і т. ін.); шпильки, глиця. Ось подивись: цей край — Сибір. Одягнений у хвою, шумить дрімучий темний бір, що зветься тут тайгою (Забіла, У..  Словник української мови в 11 томах
8. хвоя — Хво́я, хвої ж. Сосна, Pinus sylvestris L. ЗЮЗО. І. 131. Довгий, як хвоя. Ном. № 8621. Поїдьмо до бору та зрубаймо хвою, та поставмо комору та посеред двору. н. п.  Словник української мови Грінченка