ходуля

ДИ́БИ (дві довгі жердини з набитими приступками, на яких ходять), ХОДУ́ЛІ, ХІ́ДЛІ діал., ХІДЛЯКИ́ діал. Він, обіп'явшись білим простирадлом та ставши на сукуваті диби-ходулі, ішов по садках полохати закоханих (О. Гончар); Паничі учаться на хідлях ходити (Словник Б. Грінченка).

НОГА́ (одна з двох нижніх кінцівок у людини), ХОДУ́ЛІ мн., розм.; ЛА́ПА зневажл., фам. (звичайно велика, незграбна). Плигнув (Микола) під ковдру, витягнув ноги і блаженно посміхнувся — нагасався-таки за день. Ніби й нічого не робив, а он як гудуть ходулі (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. ходуля — ходу́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ходуля — ХОДУ́ЛЯ див. ходу́лі.  Словник української мови у 20 томах
3. ходуля — (-і) ж., частіше мн. ходулі, -ів; крим. Нога. БСРЖ, 651; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 497.  Словник жарґонної лексики української мови
4. ходуля — див. ходулі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ходуля — ХОДУ́ЛЯ див. ходу́лі.  Словник української мови в 11 томах