ходовий

ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є. Гуцало); Зробивши кілька безрезультатних спроб знайти подорожню автомашину, — надворі було вже поночі, — Андрій, не довго роздумуючи, подався пішки (О. Гуреїв); Галери — ..це величезні кораблі, що ходять на веслах, але з двома щоглами на випадок ходового вітру (З. Тулуб); (Прісцілла:) Не можу я полинуть легенькою половою по вітру погожому в безпечний тихий захист (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. ходовий — ходови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ходовий — (вал) робочий, (деталь) рухомий, (товар) популярний, що має попит, (вітер) погожий, сприятливий, св. попутний  Словник синонімів Караванського
3. ходовий — [ходовий] м. (на) -вому/-доув'ім, мн. -доув'і  Орфоепічний словник української мови
4. ходовий — ХОДОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до ходу (у 1 знач.), пов'язаний з ним. 2. Пов'язаний з роботою, ходом машини чи механізму; робочий. Основними вузлами трактора є двигун, трансмісія і ходова система (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. ходовий — -а, -е. 1》 Стос. до ходу (у 1 знач.), пов'язаний з ним. Ходова вахта — вахта під час плавання судна. Ходова рубка заст. — штурманська, стернова рубка, з якої здійснюється керування судном під час плавання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ходовий — Ходови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ходовий — ХОДОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до ходу (у 1 знач.), пов’язаний з ним. Ходова́ ва́хта — вахта під час плавання судна; Ходова́ р́убка, заст.  Словник української мови в 11 томах
8. ходовий — Ходовий, -а, -е 1) Попутный (о вѣтрѣ). Мнж. 148. 2) — ва́ ри́ба = ходовик. В Лимані (Дніпровому) риба ходова підходить туди з моря. Черк. у.  Словник української мови Грінченка