ходка
КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Гончар); Ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Л. Смілянський); Потяглися валками дорогі карети, запряжені впростяж дорогими кіньми. За обозом челядинці гнали цілу череду товару, овець та баранів на заріз для панського столу (І. Нечуй-Левицький); Дощ. Валки машин в невилазних калюжах (О. Довженко); А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: "магайбі!" або дороги розпитатися (Марко Вовчок); Через місток хура йшла, так що возів двадцять (Г. Квітка-Основ'яненко).
ПОЇ́ЗДКА (виїзд куди-небудь на короткий час); ХО́ДКА розм. (з поверненням на вихідне місце). В одну з моїх поїздок по фронту за завданням редакції доля закинула мене на віддалену ділянку фронту (Ю. Яновський); Нова дитбудинівська машина щоденно робила ходку на заготівельний пункт до лісництва (В. Козаченко).
Словник синонімів української мови