ходка
ХО́ДКА, и, ж.
1. розм. Поїздка з поверненням на вихідне місце з метою доставляння вантажів, пасажирів і т. ін.
Оце сповіщаємо, що ми зробили ходку на німецькій штабній машині по місцевості, яка знаходиться під ворогом (Ю. Яновський);
Погоничі йшли біля возів, і це порадувало Зарубу. Жаліють скотину, під гору всі з возів позлазили. Молодець Колода. Мабуть, уже п'яту ходку роблять (В. Кучер);
Нова дитбудинівська машина щоденно робила ходку на заготівельний пункт до лісництва (В. Козаченко).
2. діал. Дорога (у 3 знач.).
Вийшли ми так якось уранці, по зорі .. да так і повіялись битим шляхом у далеку дорогу, у старечу ходку (Д. Мордовець);
Ночуй з нами прочанами..., а завтра, як на світ благословиться – і у ходку (Д. Мордовець).
3. заст. Валка (у 1 знач.).
А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: “магайбі!” або дороги розпитати (Марко Вовчок).
4. у знач. присл., спец. Завершений цикл транспортної роботи, що включає завантаження транспортного засобу, його рух з вантажем, розвантаження та подачу транспортного засобу для наступного завантаження.
Словник української мови (СУМ-20)