ходка

КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О. Гончар); Ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Л. Смілянський); Потяглися валками дорогі карети, запряжені впростяж дорогими кіньми. За обозом челядинці гнали цілу череду товару, овець та баранів на заріз для панського столу (І. Нечуй-Левицький); Дощ. Валки машин в невилазних калюжах (О. Довженко); А що ходка чумаків не одна наверталась на очі, то втішно мені було добре слово почути: "магайбі!" або дороги розпитатися (Марко Вовчок); Через місток хура йшла, так що возів двадцять (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПОЇ́ЗДКА (виїзд куди-небудь на короткий час); ХО́ДКА розм. (з поверненням на вихідне місце). В одну з моїх поїздок по фронту за завданням редакції доля закинула мене на віддалену ділянку фронту (Ю. Яновський); Нова дитбудинівська машина щоденно робила ходку на заготівельний пункт до лісництва (В. Козаченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ходка — хо́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
ходка — (вояж круговим маршрутом) круг, захід, наворот, тур, жм. рип <н. одним рипом>, ЖМ. дорога, мандрівка, Д. валка, п! ЦИКЛ Словник синонімів Караванського
ходка — див. дорога Словник синонімів Вусика
ходка — [ходка] -дкие, д. і м. ходз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
ходка — ХО́ДКА, и, ж. 1. розм. Поїздка з поверненням на вихідне місце з метою доставляння вантажів, пасажирів і т. ін. Оце сповіщаємо, що ми зробили ходку на німецькій штабній машині по місцевості, яка знаходиться під ворогом (Ю. Словник української мови у 20 томах
ходка — (-и) ж. 1. крим., міл. Судимість, строк відбування покарання. До речі, що ж до "Артура", то він вже мав кілька "ходок до зони" (Поступ, 15.07.1999); Тепер молодикові вже 22 і він хизується декількома "ходками" за грати (СМ, 12.10.2001). * Образно. <... Словник жарґонної лексики української мови
ходка — -и, ж. 1》 розм. Поїздка з поверненням на вихідне місце з метою доставки вантажів, пасажирів і т. ін. 2》 діал. Дорога (у 3 знач.). 3》 діал. Валка. Великий тлумачний словник сучасної мови
ходка — ХО́ДКА, и, ж. 1. розм. Поїздка з поверненням на вихідне місце з метою доставки вантажів, пасажирів і т. ін. Оце сповіщаємо, що ми зробили ходку на німецькій штабній машині по місцевості, яка знаходиться під ворогом (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
ходка — Хо́дка, -ки ж. 1) Путь. Ночуй з нами прочанами.... а завтра, як на світ благословиться — і у ходку. Морд. Пл. 25. 2) Переходъ. Як піду, то в одну ходку дійду до Харькова, бо ніколи спочивати. Зміев. у. 3) Партія, группа, обозъ. Словник української мови Грінченка