хомутик —
хому́тик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
хомутик —
[хоумутиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
хомутик —
ХОМУ́ТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хому́т. 2. З'єднувальна деталь кільцюватої форми. Основними деталями механізму включення [двигуна] є муфта включення з хомутиком, натискний важіль і вилка включення з валиком (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
хомутик —
-а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до хомут. 2》 З'єднувальна деталь кільцюватої форми. || Рухома деталь на якій-небудь метричній лінії, важелі і т. ін., що служить для вимірювання. || Дужка окулярів. 3》 спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хомутик —
ХОМУ́ТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до хому́т. 2. З’єднувальна деталь кільцюватої форми. Основними деталями механізму включення [двигуна] є муфта включення з хомутиком, натискний важіль і вилка включення з валиком (Зерн.
Словник української мови в 11 томах