хтось
ХТО-НЕ́БУДЬ (яка-небудь особа — байдуже хто — з певного ряду), ХТОСЬ, ДЕ́ХТО, ДЕ́КОТРИЙ (ужив. також при підкресленні обмеженої кількості осіб з групи, спільної за якоюсь ознакою). Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів обидив (Марко Вовчок); — Зізнайся, хто тоді написав оту записку.. Адже це хтось із твоїх добрих знайомих, ти мав би знати (Є. Гуцало); Їй здавалося тоді, що вся публіка чужа.. Треба було їй когось, хто репрезентував би глядачів (Ю. Яновський); Цього інженера знали й ще дехто з присутніх (І. Ле); — Звісно, нам, персоналові, це (втечі вихованців) безслідно не минає, декому передчасно здають нерви, зношується організм (О. Гончар); Було вона в своєму селі йде — той привітає, другий за здоров'я спитає, декотрий пожартує (Марко Вовчок). — Пор. будь-хто́.
ХТОСЬ (невідомо хто; той, кого не можуть або не хочуть назвати), ХТО-НЕ́БУДЬ, ДЕ́ХТО, ХТО́ЗНА-ХТО розм., БО́ЗНА-ХТО розм., КА́ЗНА-ХТО розм., ЧО́РТЗНА-ХТО фам., ХТО́СЬ-ТО розм. рідше. А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною (С. Васильченко); Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки (Л. Глібов); "Як вони схожі один на одного. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матір" (Григорій Тютюнник); На високих валах і могилах темніють бозна-ким встановлені кам'яні баби (І. Цюпа); До свята залишився один день. А роботи — як казна-кому, то на три дні (І. Микитенко); (Кирило:) Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі (М. Кропивницький).
Словник синонімів української мови