хіба

НЕВЖЕ́ част. (ужив. у питальному реченні, що виражає сумнів, здивування, недовіру тощо), ХІБА́, ЧИ Ж, ЧИ ВЖЕ Ж розм.; СПРА́ВДІ (ужив. як самостійне речення). (Полковник:) А це ми — Володимир та Максим. Невже не впізнали? (О. Довженко); — Хіба ж ми за день усіх перевеземо? — засумнівався шустрий манилівець (Григорій Тютюнник); Глянь на пташки небесні у повітрі! Чи ж їм не добре там? (Леся Українка); — За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори? (І. Нечуй-Левицький); — Справді? — здивовано звела брови Ясногорська. — Тільки один-єдиний раз? На все життя? (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. хіба — хіба́ 1 сполучник незмінювана словникова одиниця хіба́ 2 частка незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хіба — ХІБА́¹, спол. 1. умовно-протиставний. Уживається для вираження протиставлення з умовним відтінком; якщо тільки не, якщо не. Як перейде [піп] дорогу – щастя не буде, хіба одплюєшся (Номис); Про дорогу нічого й думати, хіба як окріпну трохи (М.  Словник української мови у 20 томах
3. хіба — 1》 част., пит. Уживається як допоміжний підсил. засіб у пит. реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. || Уживається в риторичному питанні для вираження впевненості, переконливості у протилежній відповіді. || Уживається як еквівалент пит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хіба — не шту́ка. Не вимагає великих зусиль, великої праці; не важко. — То не штука,— каже той,— Шити ми зуміємо (В. Самійленко); Не штука книжку видати ..— треба видати так, щоб книжка приносила дійсну користь нашій літературі (І.  Фразеологічний словник української мови
5. хіба — Хіба́, присл.; хіба́ б, хіба́ ж, хіба́ ж то, хіба́ но, хіба́ то  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хіба — ХІБА́. 1. част. пит. Уживається як допоміжний підсилювальний засіб у питальному реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. [Виночерпець:] Немає кубка з яшми! [Xуса (грізно):] Як нема? Хіба хто вкрав? Я злодія знайду хоч під землею! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. хіба — Хіба нар. = хиба. Хіба тоді кобили трохи? Рудч. Ск. І. 2.  Словник української мови Грінченка