цапиха

КОЗА́ (невелика рогата жуйна тварина, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця цапа), ЦАПИ́ХА розм., КОЗА́-ДЕРЕЗА́ фольк., КОЗЛИ́ЦЯ розм. Містечко було безлюдне. Спустілими вулицями блукали лиш кози (М. Коцюбинський); Цап з цапихою удвох Принесли сухий горох, Бо з горохом пиріжки Полюбляють їх дітки (М. Стельмах); Степан Федорович.. починає розповідати казку про козу-дерезу (В. Козаченко); Принесла Води з погожої криниці, І молоко і сир козлиці Їм на вечерю подала (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. цапиха — цапи́ха іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. цапиха — ЦАПИ́ХА, и, ж., розм. Самка цапа; коза. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. цапиха — -и, ж., розм. Самка цапа; коза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цапиха — ЦАПИ́ХА, и, ж., розм. Самка цапа; коза. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43).  Словник української мови в 11 томах