цапиха

КОЗА́ (невелика рогата жуйна тварина, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця цапа), ЦАПИ́ХА розм., КОЗА́-ДЕРЕЗА́ фольк., КОЗЛИ́ЦЯ розм. Містечко було безлюдне. Спустілими вулицями блукали лиш кози (М. Коцюбинський); Цап з цапихою удвох Принесли сухий горох, Бо з горохом пиріжки Полюбляють їх дітки (М. Стельмах); Степан Федорович.. починає розповідати казку про козу-дерезу (В. Козаченко); Принесла Води з погожої криниці, І молоко і сир козлиці Їм на вечерю подала (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цапиха — цапи́ха іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цапиха — ЦАПИ́ХА, и, ж., розм. Самка цапа; коза. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  3. цапиха — -и, ж., розм. Самка цапа; коза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цапиха — ЦАПИ́ХА, и, ж., розм. Самка цапа; коза. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43). Словник української мови в 11 томах