цапиха
КОЗА́ (невелика рогата жуйна тварина, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця цапа), ЦАПИ́ХА розм., КОЗА́-ДЕРЕЗА́ фольк., КОЗЛИ́ЦЯ розм. Містечко було безлюдне. Спустілими вулицями блукали лиш кози (М. Коцюбинський); Цап з цапихою удвох Принесли сухий горох, Бо з горохом пиріжки Полюбляють їх дітки (М. Стельмах); Степан Федорович.. починає розповідати казку про козу-дерезу (В. Козаченко); Принесла Води з погожої криниці, І молоко і сир козлиці Їм на вечерю подала (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цапиха — цапи́ха іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- цапиха — ЦАПИ́ХА, и, ж., розм. Самка цапа; коза. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- цапиха — -и, ж., розм. Самка цапа; коза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цапиха — ЦАПИ́ХА, и, ж., розм. Самка цапа; коза. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток (Стельмах, Колосок.., 1959, 43). Словник української мови в 11 томах