цята

ПЛЯ́МА (частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням), ЛА́ТКА, ПЛІШИ́НА розм.; ПЛЯ́МКА, ЦЯ́ТКА розм., ЦЯ́ТА розм., ЦЯТИ́НА розм. (невелика); ПІДПА́ЛИНА, ВІДМІ́ТИНА (перев. на тілі тварини, птаха); ЛЯ́ПКА розм. (від чогось рідкого). Плями рум'янцю вкрили її обличчя (Є. Гуцало); Місячне сяйво пробивається крізь гілля і жовтими латками лежить на дорозі (П. Панч); Пильно і з острахом вдивлявся (Лукан) в кожну плямку на сніговій рівнині (Ю. Збанацький); Над садком, на світлій синяві неба, ледь помітною золотою цяткою вже викльовувалась вечорова зірка (І. Вирган); Невеликі цяти рум'янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Леся Українка); Шість пар поштових (голубів), рудих з сизими підпалинами, мав Борис (О. Копиленко); Зошит належав Галині Кукобі. Вже велика ляпка просто на обгортці неприємно вразила директора (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. цята — Ця́та: — крапка, цятка, пляма [3] — краплина [2,13]  Словник з творів Івана Франка
2. цята — Плямка, крапка, ляпка, зірочка, точка; цяточка, цятин|к|а.  Словник синонімів Караванського
3. цята — ця́та іменник жіночого роду цятка розм.  Орфографічний словник української мови
4. цята — ЦЯ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що ця́тка. Я завважила, що очі її були чи втомлені, чи заплакані, невеликі цяти рум'янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Леся Українка); Вночі пройшов дощ, тож коли я підійшов до хвилеріза...  Словник української мови у 20 томах
5. цята — цята (цата) дрібна монета  Словник застарілих та маловживаних слів
6. цята — -и, ж., розм. Те саме, що цятка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. цята — ЦЯ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що ця́тка. Я завважила, що очі її були чи втомлені, чи заплакані, невеликі цяти рум’янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Л. Укр., III, 1952, 612). ♦ До ця́ти — те саме, що До ця́точки ( див. ця́точка).  Словник української мови в 11 томах
8. цята — Цята, -ти ж. 1) Крапинка, пятнышко, точка. 2) Капля. Йди по воду, бо нема води й цяти. Черк. у. ум. цятка, цяточка.  Словник української мови Грінченка