цід

ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА (РО́ЩИНА розм.), ЗАПА́РКА розм., ЦІД діал. Пахло (в хаті) свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник); Мати вчиняла опару в діжі, місила тісто, дерев'яною лопатою клала тісто на розпечений черінь (С. Журахович); Кислий дух поту й рощини.. заліг у пекарні (М. Коцюбинський); — Скинула я горщичок... запарку заварила (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. цід — цід іменник чоловічого роду запара діал.  Орфографічний словник української мови
2. цід — ЦІД, у, ч., діал. Запара. Треба зарані все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб на ранок усе готове було...  Словник української мови у 20 томах
3. цід — -у, ч., діал. Запара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цід — ЦІД, у, ч., діал. Запара. Треба зарані все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб на ранок усе готове було… (Мирний, III, 1954, 250); Через декілька день добра слава про молодих...  Словник української мови в 11 томах
5. цід — Цід, -ду м. Ферментъ для тѣста, приготовляемый изъ отрубей. Черк. у. Ми проскурки було на ціду печемо. Пирят. у.  Словник української мови Грінченка