череда
ЗГРА́Я (група птахів, тварин, риб і т. ін., що тримаються разом), ТАБУ́Н, СТА́ДО, ЧЕРЕДА́, СТА́Я рідко; КОСЯ́К (перев. риб, птахів); ТІ́ЧКА, ТІЧНЯ́ розм., МЕ́ТКА розм. (перев. собак). Чайки цілими зграями літали над водою, жалібно скиглячи, однаково і в погоду і в негоду, вдень і вночі (Леся Українка); Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (М. Коцюбинський); Раз він натрапив на цілий табун вепрів (С. Скляренко); Пролетіло над ними стадо якихсь птахів, може, диких гусей (М. Коцюбинський); Тільки що Тихович наважився увійти в двір, як йому запинила дорогу гусяча череда (М. Коцюбинський); Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави, на білокрилих чайок, що стаями в'ються над нею (О. Гончар); Пливуть в прозорому повітрі косяки гусей, стомлені довгим перельотом (Г. Епік); Одбиваючись од цілої метки собак, професор нарешті цілий і здоровий всунувся до господи (А. Кримський). — Пор. 1. ста́до.
СТА́ДО (група свійських тварин одного виду, що тримаються або пасуться разом); ЧЕРЕДА́ (перев. про велику рогату худобу, іноді — змішане стадо корів, овець, кіз, яких разом женуть на пасовище); ТАБУ́Н (про коней); ОТА́РА, ТУ́РМА діал., БОТЕ́Й діал. (про овець і кіз); ВАТА́ГА, ГУРТ (група однорідних свійських тварин, об'єднаних з певною метою — для випасу, перегону в інше місце тощо). — Що нам треба зробити, щоб поправити становище?.. — Негайно поповнити стадо дійних корів (І. Рябокляч); — Гляди ж ти мені, не проспи череди, віджени корів у череду, а овечок і телят у ватагу (казка); Прийшли з череди вівці (А. Головко); Табуни коней, череди скоту, отари овець оголошують своїм гуком вільне повітря степів (Панас Мирний); Як воєначальник арміями.., так ватаг повеліває турмами овець, ботеями кіз (Г. Хоткевич); На суходолі корів з дванадцять черід, і овечих Стільки ж отар, і свинячих гуртів (переклад Бориса Тена). — Пор. 1. згра́я.
Словник синонімів української мови