чуня

ПОСТОЛИ́ (м'яке селянське взуття, прив'язуване до ніг мотузками), ХОДАКИ́ діал., ВЕРЗУНИ́ діал.; РА́ВЛИКИ (шкіряні); ЛИЧАКИ́, ЧУ́НІ (мотузяні, солом'яні). На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами, взутими в постоли (М. Стельмах); Нарешті Латиш угомонився і сів на пеньок, розглядаючи свої ходаки (П. Автомонов); Він (піп) був сухий, ..крізь рідкий волос просвічували тонкі губи, а на худих ногах були великі верзуни (П. Панч); — Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (казка); І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (І. Нечуй-Левицький); Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. чуня — ЧУ́НЯ див. чу́ні.  Словник української мови у 20 томах
2. чуня — чу́ня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. чуня — І, ч., див. чувак.  Словник сучасного українського сленгу
4. чуня — див. чуні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чуня — ЧУ́НЯ див. чу́ні.  Словник української мови в 11 томах