шкарбан

ВЗУТТЯ́ збірн. (вироби зі шкіри, гуми, парусини тощо на твердій підошві для носіння на ногах); ШКАРБАНИ́ (ШКАРБУНИ́) мн., розм., ШКРА́БИ мн., діал., ШЛАПАКИ́ мн., діал. (старе, стоптане, порване взуття). Курбала довго вовтузився на кухні,.. скидав одіж, взуття (О. Досвітній); Слізно почала вона благати брата, щоб він або зовсім не виходив до гостей, або взув чоботи замість цих шкарбанів (А. Кримський); Навпомацки знайшов (дід Євмен) розтоптані шкарбуни й, покректуючи, почав озуватись (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. шкарбан — див. старий  Словник синонімів Вусика
2. шкарбан — ШКАРБА́Н див. шкарбани́.  Словник української мови у 20 томах
3. шкарбан — шкарба́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. шкарбан — див. шкарбани.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкарбан — ШКАРБА́Н див. шкарба́ни.  Словник української мови в 11 томах
6. шкарбан — Шкарбан, шкарбун, -на м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Сим. 136. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Рудч. Ск. І. 213.  Словник української мови Грінченка