шкорина

ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Раптом помітила (Зоня) на письмовому столі біля попільнички помаранчеву шкірку (Ірина Вільде); Темно-зелена оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття: шкурки з кавунів, насіння.. напливали від байдаків (Леся Українка); Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (В. Козаченко); В .. карафці плавали лимонні шкуринки (Ю. Збанацький); На дні пляшки бовтаються вибілілі скорини лимона (І. Чендей); Ілько наддер шкоринку з картоплі (М. Стельмах); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками і дружним тріскотом (Я. Качура). — Пор. шкаралу́па.

Значення в інших словниках

1. шкорина — див. кора  Словник синонімів Вусика
2. шкорина — ШКОРИ́НА, и, ж. Те саме, що скори́на 1. – Нужда й до шкорини стежку вкаже (Іван Ле); Вони вже оточували вагон, як комашня шкорину хліба (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
3. шкорина — шкори́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. шкорина — -и, ж. Те саме, що скорина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шкорина — ШКОРИ́НА, и, ж. Те саме, що скори́на. — Нужда й до шкорини стежку вкаже (Ле, Україна, 1940, 204); Вони вже оточували вагон, як комашня шкорину хліба (Панч, О. Пархом., 1939, 57).  Словник української мови в 11 томах